Знайомства з людиною з Росії Городок Україна

Це дуже ускладнювало моє становище як голови ГУНМ і свободу моїх рухів, бо я мусів уважати, щоб якимось непродуманим кроком не спричинити розламу в ГУНМ, а, може, й у Союзі. редактор «Смолоскипів» Осип Боднарович. З приводу тих опозицій полк. Євген Коновалець, - якому були відомі їх причини, - наважився скликати конференцію не на принципі пред­ставництва організацій, а на персональному принципі.

У конференції брали участь і такі особи, які не належали ані до УВО, ані до жадних націоналістичних організацій, про що було відомо полк. Євгенові Коновальцеві. Ця опозиція тривала ввесь час підготови конґресу, на самому конґресі і по конґресі при організуванні й розбудові ОУН на батьківщині, й на еміґрації. Розуміється, що до первісних причин доходили дальші при­чини чи то ділового, чи персонального характеру, а в парі з тим зро­стали й ряди опозиції.

Це відчув я особисто як голова ГУНМ у Празі, а згодом як уповноважений ПУН на ЧСР для злиття ЛУН з ГУНМ в одну Організацію Українських Націоналістів. Наслідком опозиції, зокрема з боку Леґії, це тривало досить довго і ускладнювалося вели­кими перешкодами. Ще дошкульніше довелось мені відчути аналогіч­ну опозицію по повороті на батьківщину, де мені випало як членові Крайового Сенату відати справами ОУН.

Тими додатковими причина­ми до опозиції й упередження, тепер уже до ПУН, зокрема, на бать­ківщині були такі питання: 1. Деякі старші члени УВО, зокрема на батьківщині, вважали, що ОУН повинна бути леґальною організацією з усіма з того посталими завданнями й наслідками, включно до участи у виборах до польського сойму й висилання послів до сойму.

Переважна частина членів націоналістичних організацій і УВО, зокрема, молодшого покоління й молоді на батьківщині, вважала, що ОУН повинна бути на зразок УВО нелеґальною революційно-політич­ною організацією, в яку УВО мала б включитися як її військово-бойо­ве рамено. Ця частина різко виступала проти участи ОУН - в будь-якій формі - у виборах до польського сойму. Навколо цих проблем велися цілими місяцями, а то й довше, завзяті дискусії й суперечки, зокрема на батьківщині. Вони утруднювали і проволікали остаточне оформлення ОУН на Рідних Землях.

З тими проблемами кількома наворотами приїздив до ПУН уповоноважений ПУН і редактор «Українського Голосу» в Перемишлі Зенон Пеленський. Але це не допомагало. Навпаки, здавалося, що воно ще більше ускладнює справи. Нарешті, в червні p. Юліян Головінський, а з ним і організаційний референт УВО Зиновій Книш і редактор «Українського Голосу» Зенон Пеленський.

З цієї нагоди відбулось повне засідання ПУН у Празі. Перебіг засідання був досить темпераментний, а місцями навіть різкий, так що голова ПУН полк. Коновалець мусів переривати засідання, щоб про­хололи пристрасті. Причин до виявів темпераментів і різкости було доволі, починаючи від проблем, з-за яких шістнадцять місяців на батьківщині не можна було наладнати й оформити ОУН, а кінчаючи на досить складних, пер­сональних справах.

На тому засіданні - тому, що я був уже по дипломному іспиті, - ви­рішено, що я маю в якнайкоротшому часі, не далі, як у вересні року, повернутися на батьківщину для остаточного наладнання справ ОУН, включно до допомоги крайовому комендантові УВО сотн. Юліянові Головінському в політичних справах, а, зокрема, у справі участи ОУН чи членів УВО й ОУН у виборах до польського сойму.

Ця участь була зумовлена пляном, щоб деякі провідні члени УВО й ОУН дали вибрати себе послами до польського сойму і на першому засіданні сой­му склали відповідну деклярацію політично-визвольного характеру і полишили сойм. А тому, що ані УВО, ані ОУН самі не могли вистав­ляти списки кандидатів, то треба було вести переговори з централь­ним комітетом УНДО, щоб воно таких кандидатів УВО й ОУН поста­вило у свойому виборчому спискові на місці, яке забезпечувало б ви­бір. У цій справі мав вести розмови з ЦК УНДО Юліян Головінський і Осип Бойдуник. Розуміється, що все це було цілковитою таємницею - так пляни, як і розмови.

Тому не втаємничені члени УВО і ОУН згодом, зокрема сту­дентська молодь, різко реаґувала проти нашої участи в передвиборчій кампанії УНДО. Із сотн. Головінським ми ще у Празі домовилися, що я, повернувшися на батьківщину, зупинюсь у своєї матері в Долині і там буду очікувати на його повідомлення, коли приїхати до Львова.

• Навігаційне меню!
• державні швидкісні знайомства Шахтарськ Україна!
• азіатський сайт знайомств в Бурштин Україна.

У першій половині вересня р. я повернувся.

• Оцініть наш портал!
• сканування приватних побачень Тернівка Україна!
• безкоштовні сайти знайомств місто в Енергодар Україна.

Під кінець вересня чи з початком жовтня того ж року я отримав від Головінського пові­домлення, щоб приїхати до Львова. Але, заки я поспів до Львова, сотн.

Без рубрики | КЗ «Волноваський районний краєзнавчий музей» | Сторінка 23

Юліяна Головінського, який разом із Зеноном Коссаком виходив після розмов з ЦК УНДО, польська поліція заарештувала і згодом замор­дувала. Богданом Гнатевичем, а через нього з полк. Андрієм Мельником. По трагічній смерті сотн. Головінського ПУН для керування крайовими справами створив тричленний Крайо­вий Сенат у складі: полк. Андрій Мельник - голова сенату, сотн. Бог­дан Гнатевич - член сенату для відання справами УВО і інж. Осип Бойдуник - член сенату для відання справами ОУН.

У розмовах із згаданими особами я зустрівся в декого з них з терпки­ми заувагами за невиразне взаємовідношення між УВО та ОУН і з різ­кою реакцією проти участи увістів чи оуністів у передвиборчій кам­панії УНДО до польського сойму. В тих заувагах і в тій реакції відчу­валося недвозначне упередження до політики ПУН, а в парі з тим і до самого ПУН. На всякі мої вияснення вони так само терпко реаґували, зокрема Охримович, Ґабрусевич і Коссак.

Відчувалося, що вони гово­рять наболілою душею і турботою за майбутнє національної революції та підпільно-революційної боротьби й визвольної політики. Почало виявлятися, що ситуація далеко складніша, ніж це ми уявляли собі на еміґрації. По тих розмовах я попросив Зенона Коссака, який на той час був орга­нізаційним референтом УВО-ОУН, щоб він улаштував мені у Львові зустріч із студентами-членами УВО й націоналістами.

Така зустріч відбулася в Академічному домі на вул. На цій зустрічі я почув ті самі зауваги і ту саму реакцію, що й у розмовах із згаданими провідними особами. Ба більше, під кінець зустрічі учасники заявили, що на батьківщині немає ОУН і «оуністів», а є лише «увісти» і «донцовці». По зустрічі я попросив Зенона Коссака, щоб він улаштував мені збір­ну зустріч у Тернополі.

Він обіцяв, але, на жаль, такої зустрічі не влаш­тував, мотивуючи це «попацифікаційними» напруженими відносинами на Тернопільщині.

Історична довідка

Тоді я попросив, щоб він улаштував для мене зу­стріч в Перемишлі. Він її влаштував, але не в Перемишлі, а в Добромилі. З учасників тієї зустрічі сьогодні пригадую собі лише - поза самим Коссаком - Василя Качмара. На зустрічі я почув і відчув -хоч у лагіднішій формі - майже те саме, що на попередніх окремих і збірних зустрічах, а саме - упередження до політики ПУН і самого ПУН.

Щоб зрозуміти й усвідомити собі, як далеко і глибоко було те упередження, може послужити той факт, що саботажна акція, яку поль­ський уряд використав як причину відомої «пацифікації» українсько­го населення в Галичині, відбулася без відома й апробати ПУН.

Так само без відома Крайового Сенату й ПУН відбулося вбивство Тадеуша Голувка і напад на пошту в Трускавці, а також терористичні акти, за які дехто сьогодні обвинувачує ПУН. З приводу вбивства Голувка й нападу в Трускавці в Крайовому Сенаті виникла різка котроверсія між відаючими справами УВО, який домагався прилюдного оголошен­ня, що УВО не має нічого спільного з тим убивством і нападом, та ві­даючим справами ОУН, який, з різних мотивів, протиставився такому оголошенню. Остаточно вирішено - покищо, аж до відповідного часу - такого оголошення не давати.

Але з огляду на те, що були серйозні підстави припускати, мовляв, про те вбивство й напад, щонайменше, відомо було тодішньому організаційному референтові Зенонові Коссакові, Крайовий Сенат вирішив, уже хоч би для самого вияснення й правопорядку, поставити його під організаційний суд.

Останні матеріали

Оборонцям пощастило вилучити Коссака з-під наглого суду, і він був суджений і засуджений звичайним судом при­сяжних. Так і досьогодні не вияснено, яке відношення мав Зенон Коссак до вбивства польського політика Тадеуша Голувка. Поза тими розмовами й зустрічами я мав ще окремі розмови з моїми з давніх часів знайомими старшими членами УВО й націоналістами, як у Львові, так і на провінції.

Перевіривши тим способом наставлення й стан на батьківщині, я виго­товив ґрунтовний і просторий огляд-звіт і, подавши до нього особисті враження й висновки, подав його на розгляд Крайового Сенату. Друга категорія - молодше, а то й зовсім ще молоде покоління, повне сил і енерґії, просякле романтикою боротьби й ентузіязмом визвольних змагань, яке хотіло б в ОУН бачити переємницю боротьби УВО і революційно-політичних змагань попередників, де УВО було б «бойовим раменом».

їх можна вести лише молодими й завжди свіжими силами, а старші повинні бути лише до­поміжним чинником. Якщо ж старше покоління, як виявляється, вис­нажене й перевтомлене підпільно-революційною боротьбою, а молод­ше покоління обстоює таку боротьбу й воліє її продовжувати, то ви­моги національної революції промовляють за те, щоб піти лінією ви­явів молоді і дати тим виявам організовані форми, щоб національна революція не перейшла в незагнуздану стихію. Зміна поколінь у житті суспільному, а в тому числі й визвольно-революційному це соціологічна закономірність, якій жадна сила не спромо­жеться протиставитись.

Крайовий Сенат всебічно розглянув мій огляд-звіт з тими враженнями й висновками і, поробивши деякі зауваги й поправки у висновках, прийняв його до відома і доручив мені ладнати справи ОУН у тісному порозумінні й співпраці з членом сенату, віда­ючим справами УВО. Приступаючи до ладнання, згідно з моїми пропозиціями, я, щоб злагіднити розбіжності й упередження та пристрасті з приводу них, для витворення догідної атмосфери, протягом червня й липня р. напи­сав дві брошури, а саме «Наше становище» і «Наша боротьба». Брошурами покладено край неясностям, на які жалілося молодше покоління у справі ставлення ОУН до УВО та внутрішньої і зовнішньої політики ПУН.

Брошури розглянули члени Крайового Сенату, з деякими поправками їх схвалили, і їх видано циклостилевим друком. Брошуру «Наше становище» в перекладі на польську мову п. Крім того, я написав статтю «Наші завдання», яка була вміщена в під­пільному «Бюлетені» ОУН на батьківщині за серпень року. Ці брошури, в яких подано до відома про злиття УВО з ОУН, як треба було очікувати, відпружили атмосферу, злагіднили упередження й усунули деякі розбіжності між старшими й молодшими членами УВО і ОУН. Дехто нарікав, а то й атакував автора брошур, уважаючи, що повідом­лення в них про злиття УВО з ОУН спричинило арештування членів І Конгресу Українських Націоналістів, на якому створено ОУН.

Тверди­ли, що це повідомлення вплине на вимір кари «конґресівцям» поль­ським судом.

З того приводу виникли різкі суперечки між «конґресівцями» в тюрмі. Це мало значний вплив на перебіг справи «конґресівців» перед польським судом, яка відбулася «мовчазно» і про яку українська преса писала п. Це вважаю за доцільне тут відмітити лише тому, щоб відомо було, чому ця розправа «конґресівців» перед польським судом була «мов­чазна» чи «німа» і які з того були наслідки, зокрема, в рядах підпіль­них кадрів. По оприлюдненні тих брошур і статті, при відпруженій атмосфері приступлено до ладнання відносин у рядах ОУН і УВО та остаточного практичного оформлення ОУН як спадкоємиці УВО чи, краще ка­жучи, єдиної революційної й політичної організації, по включенні в неї УВО.

У процесі того ладнання 2 листопада року заарештовано тих учас­ників І Конгресу Українських Націоналістів, що перебували на бать­ківщині, а між ними й мене. З польської тюрми мене звільнено 3 січня року. За чотири роки мого перебування в тюрмі «на світі» багато дечого змінилося, як у Проводі Українських Націоналістів, так і в кра­йовому керівництві. Які це були зміни і які були їх наслідки, це по­винно бути предметом окремого розгляду. Богдан Червак Ймовірно, 9 лютого року німці арештували Олену Телігу і її чоловіка Михайла.

Атмосфера тих днів у Києві була гнітючою. Перестало виходити «Українське слово».

• знайомства з християнами в Ковель Україна.
• район затоки знайомств в Подільськ Україна!
• Рядок навіґації!

Арештовано визначних діячів ОУН і співробітників редакції газети Івана Рогача та Ореста Оршана-Чемиринського. Розпущено і заборонено діяльність Української Національної Ради, яку створила ОУН як передпарламент майбутньої Української держави. На початку лютого до Києва приїжджає О. Ольжич у статусі факт Ольжич приїхав з однією метою: врятувати життя Олени Теліги. Їхня зустріч відбулася на конспіративній квартирі.

Ольжич мав при собі підроблені документи та авто, яке могло негайно вивезти подружжя Теліг з Києва.