Завдяки фестивалю діти та підлітки мають можливість поринути у світ важливих соціальних проблем.
Найкращий лайк — це 30 гривень))
Під час дискусій після кінопоказів юні глядачі висловлювали свою думку щодо незрозумілих для них ситуацій із життя дітей, які представляють інші культури. Після вдалого старту у Києві, програму фестивалю показали в 12 українських містах. Фестивальна програма поділена на три блоки відповідно до віку глядачів: років, років і років.
Кожен блок складається з короткометражок — як від професійних режисерів, так і від аматорів. Фільми для програми були відібрані за допомогою експертів європейського фестивалю короткометражного кіно Interfilm Berlin. Серед них - номінант на «Золотого ведмедя» Берлінського МКФ, короткометражка режисера-асистента Уеса Андерсона про футбольних фанів, і мюзикл про любов хлопця-емо і зразковою дівчини-католички. Тематика фільмів стосується різних проявів толерантності: від взаємин однолітків у класі до сприйняття біженців.
Організатори фестивалю також проводили конкурс малюнків. Його мета - почати діалог про терпимість до людей з іншим світоглядом, про повагу несхожих звичаїв і традицій, визнання альтернативних точок зору. Учасникам конкурсу пропонувалося створити малюнок або фотографію, яка проілюструє цінність взаємної поваги.
На виставці представлені 50 з кількох тисяч знімків, зроблених учасниками літнього молодіжного табору в Харкові, організованого журналом National Geographic — вимушеними переселенцями з Криму й Донбасу, які зараз живуть в інших містах України. На фото, що експонуються, — люди, які розповідали свої історії таким, як вони, переселенцям. Виставка побувала у турі містами України, розповідаючи зроблені самими переселенцями історії про життя інших людей, котрі потерпіли внаслідок конфлікту на території власної країни. Увiйти в ГУРТ Забули пароль? Увiйти Ще не з нами?
Зареєструйтесь зараз. Новини ГУРТа. Платформи різноманіття: ресурсні події в Україні Різноманіття — ресурс для суспільних перетворень. Міжнародний міжнаціональний дитячий табір «Джерела толерантності» Міжнародний міжнаціональний дитячий табір «Джерела толерантності» діє з року. Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA Найбільший міжнародний фестиваль документального кіно в Україні проходить щороку впродовж останнього тижня березня у Києві.
сom потрапив на подію Insparation Day. Мене звати Юлія Балан. Я колишня онкопацієнтка.
І, коли ви здригаєтеся від слова онко, я розумію, що знайшла ще одного канцерофоба. Канцерофобія онкофоб — це панічний страх захворіти раком. Нею страждають безліч людей, тому разом з подругою я створила проект Cance r L , мета якого — психо-емоційна підтримка онкоодужуючих та боротьба з канцерофобією.
- оголошення поблизу Щолкіне Україна?
- міжрасові побачення Гнівань Україна!
- INVEST GLOBAL SUMMIT – синергія влади, міжнародних інвесторів, підприємців та розробників.;
- знайомства з чоловіком Шепетівка Україна?
Попри те, що рак — поширена хвороба, від неї багато людей виліковується, але через малу кількість людей, котрі діляться позитивними історіями одужання, ми все ще вважаємо, що від раку тільки помирають. Готова розвіяти цей міф — ні, онкохворі виживають і я цьому приклад.
Але моя історія про інше, тому якщо готовий читати, то запасись терпінням та чаєм, буде повчально. Я маю подвійний діагноз з онкології. Перший — мультицентричний рак товстого кишківника 4 стадії. Другий діагноз я отримала вже під час лікування. М оя історія почалась у році. У серпні звернулась до лікаря через велику слабкість та температуру 37,5. Хвала Богу, мій терапевт виявилась компетентним лікарем і на протязі двох тижнів я вже мала встановлений діагноз — рак товстого кишківника, на той момент, 2-гої стадії.
Мені одразу запропонували операцію і я почала шукати хірурга. Усі лікарі на консультаціях говорили одне і те ж: повне видалення товстого кишківника та виведення ілеостоми на передню черевну стінку, а потім — хімія. Ця інформація шокувала, я не могла змиритися з тим, що у 25 років окрім того, що втрачу волосся, буду з калоприймачем на животі. Я злякалась та вирішила, що спробую зробити усе можливе, щоб цього не допустити. Так почався період самолікування тривалістю 8 місяців. Приймала дорогі американські БАДи.
Також практикувала холотропне дихання, медитувала на пухлини, молилась і розмовляла зі своїм тілом, дякувала йому за те, що воно у мене є, говорила, що ми справимося та виженемо цей рак із себе. Робила суміші трав, котрі купувала у спеціальної жінки, котра сама їх збирає у Карпатах та у Грузії, дрібнила їх, змішувала у потрібних пропорціях, заварювала по рецепту і пила по конкретних годинах.
Ходила до гадалок знімати порчу, качала ляк, ходила до екстрасенсів та астрологів — я робила все це і чітко була впевнена, що на правильному шляху. Звичайно, у той період я почала вірити у всесвітню змову, що рак — спеціально виведена хвороба і вона зроблена для того, щоб лікарі та фармацевти збагачувались.
Нікому не цікаво лікувати людей. Я вірила, що ресурси організму безмежні і все можна побороти за допомогою природних засобів. Думаєте, мене лікарі обрадували інформацією про ремісію? Ні, все стало значно гірше. Окрім збільшення пухлин у кишківнику, котрі, за словами лікаря, на протязі місяця зроблять мені повну непрохідність кишківника, у меня виявили ще два новоутворення — у сальнику та на яєчнику. Тоді мені повідомили, що це схоже на метастази, тому тепер моя стадія виросла з 2ї до 4ї. Я зрозуміла, що далі так продовжувати не можна і почала збирати кошти на лікування.
В Україні від мене відмовлялися вже всі лікарі, оскільки не давали шансів на одужання, тому було вирішено їхати до Ізраїлю. Лікування тривало 3,5 роки, я отримала 15 курсів хіміотерапії, пройшла три операції з видалення кишківника, яєчників та метастазу, між операціями та хіміями у мене був рецидив, наразі з грудня року я в ремісії. Після основної операції по видаленню кишківника та яєчника, гістологія показала, що на яєчнику у мене був не метастаз, а окремий рак 1А стадії.
Ось такі наслідки лікування нетрадиційними методами.
Кіно на вікенд: Микола Рябчук про фільми Отто Премінґера
З власного досвіду я вивела чотири причини, чому любов до соди у нас більша, ніж до лікарів і доказової медицини. Причина — канцерофобія. У нашому суспільстві щодо раку є багато стереотипів і тим більш щодо його лікування. Що ми знаємо про рак? В основному, що це хвороба, на яку витрачають купу грошей і помирають. Я, наприклад, за все лікування, котре коштувало близько тис. доларів, безкоштовно отримала тільки один укол перед хімією для підняття лейкоцитів, все інше — від шприців та вати — я купувала сама.
Альтернативна освіта в Україні
Тому навіть якщо людина розуміє, що потрібно лікуватись традиційними методами, вона не може собі цього дозволити через брак коштів. Вихід — звертатись до благодійних організацій та волонтерів за допомогою у зборі коштів. Сором афішувати свою хворобу. Людина не має змоги публічно попросити фінансової допомоги на лікування і лікується тим, що доступно.
Якщо у вас виникають питання щодо цього пункту, я поясню. Це наслідок тієї ж канцерофобії і стереотипного сприйняття хвороби. Відповідно, онкоодужуючі бояться говорити про власний стан через страх засудження. Наше завдання — ламати ці неправдиві стереотипи, поширюючи інформацію, що рак — це захворювання, котре виникає не з провини людини.
Недовіра традиційній медицині, лікарям та фармацевтам. Усі ми знаємо про відомих людей, котрим не допомогла навіть наявність великих коштів для боротьби з раком. Вони помирали, а ми зневірювалися. Тут я хочу звернути вашу увагу на таку деталь, як локалізація раку та стадія. Основний вид профілактики раку будь-якої локалізації — це регулярне обстеження усього організму.