Володимир Чоботарь — Староста села Червона Діброва Глибоцької ОТГ Чернівецька область, депутат Глибоцької ОТГ, Випускник Школи місцевого самоврядування DESPRO, Тренер з інтерактивних методик викладання для дорослої аудиторії. Володимир поділився своїми планами та розповів про уже втілені проекти, серед яких і бренд села, який вони планують використовувати для розвитку еко-туризму.
Також були представлені розробки для смт. Славсько Львівської області та с. Ломаченці, Чернівецької області. Разом з Олександрою вони розказали про умови конкурсу на отримання бренду для сіл, та звернули увагу на кінцевий термін — 10 лютого. Наступний конкурс буде оголошений через 2 місяці. Головним меседжем тренера та випускника Школи Самоврядування, а також слухача безлічі воркшопів та курсів, було відповідальність за розвиток громади самих громадян.
І звичайно участь у проекті Brandville у якому вони отримали безкоштовно розробку бренду. Ряд питань та відповідей дозволили глибше відкрити смисл децентралізації та її ймовірних наслідків. Володимир вважає, що добре продумана і авторитарно спущена для втілення подібна реформа була б кращим варіантом, наводячи приклад Польщі, хоча в Україні цей процес добровільний, демократичний і мабуть правильний.
А нам здається ще й виховний, адже лише у прийнятті рішень за які тобі доводиться брати відповідальність ти зростаєш як лідер та заслуговуєш довіру. Бо гірше бути не могло, а у разі поразки наголосив, що винним можна вважати його. На сьогодні усі йому дякують. Володимир наголосив, що його громада спрямована розвивати, окрім сільськогосподарського бізнесу ще й туристичний. Переваги це — природні ресурси, а також багатство, якого вдосталь у кожному селі — закинуті старі хати.
Володимир як хитрий староста, знає, що варто спокусити одного-двох членів громади спробувати бізнес — інші підтягнуться. Учасники зустрічі цікавились розміром бюджету, який у громаді щороку зростає практично у двічі, інфраструктурою, яку громада має у відмінному стані завдяки наполегливості та відповідальності. У громаді у відмінному стані лікарня, швидка, 20 найкращих лікарів, центр надання адміністративних послуг і головне школи, кожна громада має свою. Володимир вважає що про майбутнє треба дбати саме так, даючи найкраще дітям і економити на школах не можна.
Продовжити неформальне спілкування учасники зустрічі мали змогу у виставковій залі Мистецької резиденції, куди бажаючих ознайомитись із проектом відвезли шкільним автобусом, наданим адміністрацією. У Травневому гостей чекали волонтери Оксана Мартинюк, Інна Савчук, тернопільські мисткині, що допомогли облаштувати простір майстерні під виставкову залу, художник Ліланд Бетті та Юрій Войтович, батько Героя Небесної Сотні, що є куратором майстерень у цьому проекті, а поки займається ремонтом разом із своєю родиною та місцевими добровольцями.
Вже на сьогодні вони облаштували теплу залу, де можна працювати, дивитись кіно, а також користуватись місцевою бібліотекою. Ще дві кімнати очікують нових меблів та готуються стати професійними майстернями, у яких зможуть реалізовуватись молоді творчі та вільні люди, що мріють стати митцями, дизайнерами, мейкерами, та йдуть до своєї мети.
Мистецька резиденція буде підтримувати у прагненнях молодь, аби продовжити справи Назарчика, котрий навчався і незважаючи на застереження батька пішов його слідом, хотів вчитись у Львівській академії мистецтв та стати художником. Завдяки доброчинцям ми зібрали грн.
Велику частину нам надала Пивоварня Опілля, що в критичний момент виконала свою обіцянку підтримати нашу Графічну майстерню. Громадські організації «Вільні люди» та «Рок Майдан», Рочестер, організації які поділились своїм бюджетом, для підтримки проекту. Партнером є ГО «Родина Героїв «Небесної Сотні», що у всьому підтримує проект» — так, розпочалось знайомство з проектом гостей, аби показати, що для великих справ достатньо багато добрих друзів.
Мешканець Тернопільщини сконструював позашляховик "Україна"
Організатори хотіли показати, що не все і відразу відбувається, а лише наполегливість та професійний підхід може давати реальні результати та проявляти потенціал. Відкриття виставки американського художника дуже символічне у цьому просторі. Адже Україна як і будь яка туристична країна прекрасна і варта уваги іноземців, у що дуже мало вірили місцеві жителі. Ліланд був другом кураторки резиденції — Людмили Ничай і з радістю долучився до першої програми, як спеціальний гість, перетворивши програму у міжнародну.
У експозиції зібрані усі роботи, що залишились в Україні, та експонувались у різних містах. Дві роботи, трохи відрізняються технікою від попередніх і вони експонуються вперше, тобто їх можна буде побачити лише у просторі центру. Після відкриття, частина учасників продовжила спілкування та розмови про мистецтво, а решту мали екскурсію про плани на другий поверх будинку, який уже цього літа буде приймати митців на проживання.
Тут простір розмежований на 6 житлових кімнат, один великий санвузол та великий хол, у якому планується розмістити зону кухні, їдальні та вітальні з каміном, що насправді буде відігравати роль обігріву, а заодно, буде місцем для спілкування та колаборацій між резидентами.
Знайомства Збараж
Таке собі місце для спільних рішень. Я вже тоді знав, що у роки боротьби з українським націоналізмом в Західній Україні, а саме на Тернопільщині багато бандерівців та їх родичів було вбито або вивезено в Сибір. Ті що залишились проживати, зазнали великих репресій. У мене склалася думка і що тепер їх радянська влада постійно переслідує. Це і наштовхнуло мене на виготовлення і поширення антирадянських листівок.
Ще причиною стало те що у роках була дуже низька урожайність і людям було тяжко жити. Але основною причиною стало моє знайомство з жителем міста Збараж Некифоровим Констянтином. При зустрічі з ним у травні року коло кінотеатру, він розмовляючи зі мною, розказав про свої антирадянські настрої. Він говорив, що кожний грамотний і чесний українець повинен вести боротьбу проти радянської влади.
Тоді він казав про те, що радянський Союз довго не протримається і розвалиться і радянська система загине. Це і створило у мене антирадянські настрої і я вже тоді вирішив виготовляти листівки і їх поширювати у місті Збаражі. Тоді у вечорі в себе в дома, я взяв чистий листок паперу з альбому для малювання і кісточкою в мокаючи у чорну фарбу написав: «Громадяни!
У цьому тексті були написані заклики до боротьби проти радянської влади. Спочатку я дивився чи за мною ніхто не йде і при відсутності по сторонніх я розмістив антирадянську листівку. Потім пішов до дому. Через декілька днів я зустрівся з Остапенком Віталієм. Тоді я працював у радіомайстерні. Вже тоді я знав що він розділяє погляди Некифорова Констянтина.
- джерела знайомств в Пологи Україна.
- сайти старших знайомств Дніпро Україна;
- альтернативні знайомства в Городня Україна.
А мені треба було помічника по виготовленню антирадянських листівок і їх поширенню і місті Збаражі. Коли я почав з ним говорити про це то він швидко дав мені згоду на співпрацю. Вже у вечорі цього дня я з Остапенком Віталієм прийшли на квартиру до Березовського Романа Яковича, який жив з нами в одному будинку. Але його в дома не було, так як він в цей час був на роботі у місті Тернополі. Тоді ми двоє в його кімнаті почали писати антирадянські листівки і написали чотири.
- Карта міста Збараж;
- Навігаційне меню?
- ТОП У ФОКУСІ.
Написавши чорною фарбою, ми вирішили їх розповсюдити і пішли на ринок. Ми були дуже обережні, щоб нас часом хтось не побачив. Йшли темними, не освітленими проходами. Добравшись до ринку ми при вході на територію ринку прикріпили одну листівку кнопками. Другу вчепили серед ринку та телеграфній опорі також кнопками. Третю на телеграфній опорі коло магазину господарські товари. Нашу роботу ніхто не замітив. Бо коли прикріплювали листівку, то один з нас завжди спостерігав чи часом хтось не йде. Після цього ми розійшлися до домам. Через деякий час ми зустрілися випадково з Некифоровим Констянтином, якому і розказали про те, що ми розмістили у місті Збаражі антирадянські листівки.
Нікифоров наші дії одобрив і порекомендував нам в нашу групу запросити Фік Богдана, бо він дуже гарно, каліграфічно пише і поможе нам поширювати антирадянські листівки. Вже на другий день ми зустрілись в центрі міста Збараж з Богданом. Але він був не сам, а з Камінським Любомиром. При Любомирові ми не хотіли нічого говорити і відкликали на декілька хвилин в сторону. При розмові з Богданом, ми почали його агітувати в нашу групу. Розповіли про виготовлення антирадянських листівок. Та як ми не агітували його, Фік згоди нам не дав і сказав нам що займатися цією справою не буде, бо у нас нічого не буде.
Коли він відказався від нашої пропозиції то ми почали просити його щоб він нікому не говорив про нашу розмову. Богдан сказав нам щоб ми були спокійні, бо він нікому нічого не скаже. Потім цього дня ми зустрілись З Некифоровим коло школи в центрі Збаража і пішли з ним на єврейське кладовище, що розміщалося коло автобусної зупинки.
Ми розповіли йому про нашу розмову з Богданом. Там на кладовищі ми посідали так щоб нас не було видно і ніхто нас не міг почути.
Про місто Збараж
Некифоров нам продиктував тексти для двох листівок. Перший текст розпочинався з слова «Україна» а друга «Гімн України». На другий день ми з Остапенком пішли з баню, а там було заросле кущами і травою велика площа і сівши почали писати листівки. Листівки писали авторучками, чорнило фіолетового кольору. Папір взяли з учнівського зошита в клітинку. Коли писали, то часто прислухалися чи часом ніхто не йде. Але було тихо і спокійно. Десь дальше малі діти грались. Так ми пробули там коло двох годин і написали вісім листівок. Кожен з нас по чотири. Там ми вирішили що сьогодні у ночі ці написані листівки розвісимо у місті.