Різновидами млинів були крупорушки, де зерно мололи на крупу. Такі млини використовували для переробки зерна до кінця ХХ століття — початку ХХІ століття. Останній діючий млин у річищі Південного Бугу в с.
Трохи про загальне
Соломія Кіровоградської області працював до року. Аналіз карт і статистичних даних ХІХ — ХХ століть показує, що до середини ХХ століття верхня та середня течії Південного Бугу з протоками були повністю забудовані млинами. Однак після масової електрифікації та створення каскаду водосховищ млини використовувати припинили. Основна частина млинів була зосереджена у середній течії річки, де геологічним фундаментом є Український кристалічний щит.
Їх будували на ділянках перекатів Південного Бугу з порогами, де швидкість течії прискорена. Це дозволяло легко спрямувати воду на турбіну або колесо за допомогою дамби або ж водовідвідного каналу. Власне будівлі млинів із мукомельними механізмами розташовували в заплаві, а приміщення з колесами або турбінами містилися у річищі або каналі. Іноді будували цілі млинарські комплекси. Науковець Андрій Домаранський у статті «Водяні млини центральної частини Середнього Побужжя: локалізація, інвентаризація, сучасний стан» розмістив таблицю «Характеристики водяних млинів центральної частини Середнього Побужжя» на відтинку течії Південного Бугу між Гайвороном та Южноукраїнськом.
У таблиці зазначено, що на території Первомайська знайдено залишки 4-х млинів, із яких 3 розташовані на лівому березі Південного Бугу і 1 — на правому. Конкретні статистичні дані щодо кількості млинів у локації сучасний «Первомайськ» знаходимо у «Списку населених місць по відомостям року. Херсонська губернія», де вказано, що у м. Ольвіополі було 54 млина. Варто враховувати, що ця цифра включає млини усіх типів. У ХІХ столітті були поширеними млини: селянські, фермерські, вітряки, водяні.
- Навігаційне меню.
- знайомства шоу Молодогвардійськ Україна.
- Главное меню!
Вони здебільшого відрізнялися природою використаної сили, конструкцією, розмірами й виробничою потужністю. А також те, що в межах Ольвіополя було багато хуторів, зокрема і Орлянські хутори. Відповідно мали поширення невеликі млини з кінними приводом. Аналізуючи воєнно-топографічну карту року, на якій позначено млини, робимо висновки про те, що на річці Південний Буг було три потужних ареали водяних млинів: поблизу Синевецького Санавецького острова — 2; у районі гідростанції вище за течією — 2; близько с.
Поронівки Парановка, Поромовка — 5.
Знайомства Первомайськ
Отже у кінці х років ХІХ століття функціонувало 9 водяних млинів. Поширеними є відомості, що в х роки ХІХ століття в м. Ольвіополі діяло кілька невеликих підприємств, які переробляли сільськогосподарську сировину, серед них гуральня 12 робітників , олійниця 9 робітників , шкіряний завод 60 робітників , 4 водяні млини — працювало 18 робітників.
Олександр Войтов у книзі, яка присвячена історії Богополя, Ольвіополя, Голти за період із по рік, зазначає: «К році підприємець Август Іванович Ган рр. на ольвіопольському березі Південного Бугу, напроти Синевецького острова, на місті старого невеликого млина, який він викупив у Миколи Мельниченка, побудував новий водяний вальцьовий борошномельний млин».
Промисловий корпус підприємства був зведений із бутового каміння і складався з двох поверхів. Із каменю, але на цементі побудували греблю. Згодом недалеко від млина, поряд із залізничною лінією, розмістили склади. Ще у році була побудована залізниця Одеса-Балта, в році Балта — Ольвіополь і до Єлисаветграду.
Зерно на млин і виготовлену муку на залізничну станцію возили на підводах і фурах. У році на підприємстві працювало 10 робітників, однак потужностей млина для задоволення потреб всіх охочих не вистачало. Млин Гана, Голта Світлина із фондів Первомайського краєзнавчого музею. У році на голтянському березі Південного Бугу Август Ган купив так званий Синевецький Санавецький млин. Таким чином утворився ольвіопольсько-голтянський борошномельний комплекс.
В році млин у с. Голті було автоматизовано, встановили дві водяні турбіни. Розмельне і оббивальне відділення обладнали новим устаткуванням, яке доставила із Дрездена німецька фірма Братів Зекк. Освітлювалося приміщення гасовими ліхтарями. На млині працювало 10 робітників і за добу на підприємстві перемелювали пудів пшениці. Виробляли 7-й сорт борошна. Зерно привозили із Херсонської, Подільської та Київської губернії, а борошно збували у Варшаві, Ризі, Петербурзі, Лібаві, Брест-Литовську. Карл Попович, працівник на млині у Гана Світлина із фондів Первомайського краєзнавчого музею.
У році родина Ганів модернізувала і автоматизувала млин у м. Ольвіополі, встановили три водяні турбіни, замінили машини у розмельному і оббивальному відділені, обладнання, як і на млин в с. Голті, привезли із Дрездена. Освітлення будівлі було електричне. На підприємстві працювало 16 робітників, за добу перемелювали пудів пшениці.
Виробляли й сорт муки. Привозили зерно із Херсонської губернії, зокрема із Ананьївського, Єлисаветградського і Балтського повітів. Ринки збуту борошна знаходились у Варшаві, Ризі, Петербурзі, Лібаві, Брест-Литовську, Одесі та на Кавказі. Народився 1 лютого року, помер 7 травня року, і слова з Євангелія від Матвія «Добрий і вірний раб!
В малому ти був вірний.
Млини у місті Первомайську. Дослідження | Новинний сайт міста Первомайська
Над многим тебе поставлю». Краєзнавець Володимир Войтенко у статті «Млини Августа та Адольфа Гана на берегах Бугу» зазначає: «В році помер Август Ган, відспівували його в Різдвяно-Богородицькому соборі…». Водночас, краєзнавець Мирослав Боровський, який працює із метричними книгами цієї церкви, не знаходить підтвердження даної події. У будь-якому разі достеменно відомо, що у році закінчилося життя людини, яка більше ти років сприяла розвитку млинарства у краї. Млини перейшли у спадок його сину — Адольфу Гану, який управляв підприємствами до року. На початку ХХ століття відомий мандрівник та географ Петро Семенов-Тянь-Шанський писав «…в Ольвіополі, разом із селами Богополем і Голтою, які утворюють із ним одне ціле, із фабрично-заводських підприємств варто згадати шкіряний завод «Товариства Ольвіопольського шкіряного заводу», заснований в кінці х рр.
рублів, а також мукомельний завод Гана, на якому розмелюють муки на тис. рублів у рік…». Разом з тим, у «Списку фабрик і заводів Російської імперії», складеному по офіційним відомостям відділу промисловості Міністерства торгівлі і промисловості, подається інформація про стан млинів Адольфа Гана на рік.
м. Первомайськ, вул. Вознесенська, 73Б (ТСЦ МВС № 4842)
На підприємстві виробляють пшеничне борошно. Річне виробництво має обсяг , рублі. На млині встановлено водяний двигун потужність 30 кінських сил і працює 15 робітників. Також вказується, що водяний вальцьовий борошномельний млин Адольфа Августовича Гана розташований в Єлисаветградському повіті, у м.
Річне виробництво має обсяг 1,, рублі. На млині встановлено водяний двигун потужність 40 кінських сил і працює 32 робітника. Цю роботу взялась виконувати видавнича фірма «Індустрія». Спеціально-уповноважені представники фірми побували на всіх млинах «товарного типу», що функціонували на той час в імперії. З усіх млинів, що діяли у локації «сучасний Первомайськ» і навіть «Первомайщина» до книги потрапила інформація про 3 підприємства: млин Гана в Ольвіополі, млин Гана в Голті та млин Анастасії Йосифівни і Йосипа Петровича Скаржинських у с.
У цілому ж «Товарні млини», ще їх називали — крупні, поділялися на V розрядів. Розряд млина залежав від річного розмелення зерна, який теоретично вираховувався по нормам, які закріплювались у «Положенні про державний промисловий податок». Так, на млині І розряду перемелювали більше тис. пудів, ІІ — від до тис. пудів, ІІІ — від — тис.
- Женщина ищет парня для секса!
- Млини родини Ганів: Ольвіополь-Голта.
- Первомайськ (Миколаївська область) — Вікіпедія?
пудів, IV — від до тис пудів, V — від до тис. До того ж у Російській імперії був введений поділ на райони «товарного млинарства». Район залежав від географічного положення, інфраструктури, інтересів млинарів. Зокрема, Подільська губернія відносилася до V — Київського району, а Херсонська — VI Чорноморського району. Розряд підприємства та клас місцевості впливали на державний податок, який мали сплачувати власники млинів. Млин Адольфа Гана на Ольвіополі відносився до IV розряду, власник сплачував рублів державного промислового податку, а млин в Голті належав до V розряду і податок становив 50 рублів.
Окрім того, власники «товарних млинів» повинні були придбати промислові свідоцтва і безплатні промислові квитки, які видавалися управляючими казенними палатами, міськими управами, магістратами, волосними правліннями та ін. Під час видачі промислового свідоцтва одночасно із податком, що йшов до державної скарбниці, млинарі сплачували земські, міські та інші збори.