Найближчими його помічниками були П. Тарнавський, П. Скачко, Ю. Голуб, Ф. Це були вольові, витримані, мужні і хоробрі люди, які своєчасно і безвідмовно виконували всі розпорядження штабу. Вони безстрашно боролись проти німецьких загарбників. В селі Красногірка Голованівського району на Кіровоградщині діяла підпільна організація «Спартак».
В неї ввійшли учні місцевої школи. Мужньо і хоробро боролися з фашистськими окупантами юні герої. Розповсюджували листівки, переховували полонених, висаджували в повітря ворожі склади, пускали під укіс поїзди. Назавжди в наших серцях залишаться імена Люби Римар, Сави Самченка, сестер Самчишиних — Ганни і Катерини табагатьох інших, які проявили стійкість і виняткову мужність в боротьбі з фашистськими окупантами, віддали свої юні життя за свободу і незалежність Вітчизни.
- елітні служби знайомств поблизу Нетішин Україна;
- центральні сайти знайомств поблизу Миколаївка Україна!
- на швидкісних побаченнях Щастя Україна.
- .
- ексклюзивне агентство знайомств Золочів Україна?
- датування в Золоте Україна.
Безсмертний подвиг здійснила вчителька Марія Іванівна Могутня. До війни вона працювала у Федварській школі Єлизаветградківського району, була секретарем учнівської комсомольської організації. Коли в село прийшли гітлерівці, Марія очолила підпільну організацію. Ішов лютий року. Пізнього вечора, глибоко провалюючись в снігу, Марія Могутня прямувала до Плоського лісу, але була схоплена поліцаями.
У Єлизаветградківській тюрмі довго допитували. Марію били гумовими палицями по голові, кололи голки під нігті, підвішували за волосся до стелі. Потім знову катували. Коли вона втратила свідомість, дали кілька уколів: «Скажеш? Та нічого не сказала підпільниця, крім слів прокляття.
Рух опору | Кіровоградщина в роки Другої світової війни
Так мужньо загинула славна патріотка. Ранком 26 жовтня року в село Федвар нині Підлісне прибули есесівці для прочісування Нерубаївського лісу і ліквідації партизанського загону. Вони встигли попередити загін про небезпеку. Партизани своєчасно відійшли в сусідні ліси. Додому хлопці добирались різними стежками, та на підступах до лісу потрапили до рук гітлерівців. Їх помістили в камери. Почалися допити.
Однак на всі запитання юні піонери відповідали: «Нічого не знаємо. Ми пасли біля лісу корів і не бачили ніяких партизанів», їх жорстоко били, палили цигарками обличчя, кололи багнетами, та вони нікого не видали. Темної осінньої ночі фашистські кати вивезли хлопців до Плоського лісу й усіх чотирьох живими закопали в землю. Останніми словами Феді Шепеля перед стратою були: «Ми вмираємо, але знаємо, що нас не забудуть! Смерть німецьким окупантам! Не заростає травою стежка до могили у Плоському лісі, де під крислатими вітами могутніх дубів і кленів сплять вічним сном мужні герої.
Читати далі. Звернення закінчувалось словами: «Наше дело правое, враг будет разбит. Победа будет за нами». Цей день змінив назавжди країну, кожного з її громадян. Лозунг «Все для фронту, все для перемоги! Війна різко змінила й характер роботи залізниці СРСР. Головним завданням цієї важливої галузі була доставка на фронт величезної кількості військ, бойової техніки, боєприпасів, продовольства. Усі служби вузла працювали чітко та злагоджено, незважаючи на те, що багато хто зі спеціалістів-зал1зничників п1шов на фронт.
Зміна вагонного майстра М. Дорошенка приймала потяги за хвилин замість 35 хвилин за нормою, а зміна майстра Н. Корячка — й за сім хвилин. Слід зазначити, що залізничники брали активну участь у партизанському та підпільному русі, який почав розвертатися на теренах нашої області одразу після окупації її німецькими загарбниками.
Патріоти знищили декілька ешелонів з паливом, вибухівкою, фуражем, живою силою окупантів, пошкодили декілька кілометрів залізничних колій. Крім того підпільники вели серед населения агітаційно-масову роботу, переправляли до партизан людей. Потрапивши до рук гестапо, В. Рожко та Ф. Керував нею робітник А. Шамівки почала виходити газета «За Советскую Родину». В її номерах вміщу-валися повідомлення Радінформбюро про становище на фронтах.
За успішне виконання відбудовних робіт залізничники у травні р. У Всесоюзний день залізничника в році колектив Одеської дороги, уже повністю визволено від фашистських загарбниюв, рапортував Державному Комітету Оборони про те, що трудівники залізничної магістралі зібрали зі своїх особистих збережень 3 мільйони тисяч карбованці на 6уд1вництво ескадрильї бойових л1таків «Железнодорожник Одесской» та тисяч карбованцчв на 6удівництво танкової колони.
Які розваги пропонують
Ескадрилья літаків-бомбардувальникв «Железнодорожник Одесской» була побудована. Для її передачі у військову частину направили делегацію, до якої ввійшли передовики виробництва, секретарі вузлових парткомів. Передача відбувалася на аеродромі в Кіровограді. На злітно-посадочній смузі було виставлено 10 швидкісних бомбардувальників, на фюзеляжах кожного з них — напис «Железнодорожник Одесской». Командир ескадрильї Чулков від імені особового складу подякував залізничникам за передані літаки та запевнив, що пілоти докладуть максимум зусиль для остаточного розгрому ворога.
Мужні соколи слова дотримали: навесні року командир ескадрильї телеграмою повідомив, що лігаки «Железнодорожник Одесской» скинули бомби на головний оплот фашистів — на берлін. Їхні мужність, життевий досвід, вміння долати труднощі важливі сьогодні для нашого сусптьства, для кожного з нас. Народне слово. Красногірка — це невелике село в Голованівському районі Кіровоградської області. Мешкають тут менше тисячі осіб, а от дату заснування населеного пункту відносять аж до року. Тоді на території села знаходилися будівлі, в яких позначали дату побудови житла.
Колись, року, у селі було майже півтори тисячі населення. Була й своя церква, жила доволі численна польська громада…. З того часу багато що змінилося, але незмінною залишається зацікавленість мешканців села його історією. Директор місцевого музею Георгій Кулик вважає, що в реєстр їх мали занести ще років тому, бо зараз вони вже на стадії зникнення. Війна в селі У серпневі дні року на околицях села гриміли бої. У ті спекотні дні початку війни біля Красногірки билася та гірська стрілецька дивізія полковника І. Шепетова підполковник І. Шепетов року закінчив кавалерійську школу в Єлизаветграді.
Особливо скрутно довелося першому полкові під командуванням майора Міклея. Його батальйони зосередилися на узліссі під Красногіркою. Попереду, за нескошеним пшеничним полем, — фашистські окопи. На шаленій швидкості мчали на єдину вцілілу гармату. Та ось біля неї розірвався снаряд і розкидав обслугу.
Майор Міклей кинувся до гармати.
Ухвалення "кримської" резолюції ООН та заяви Епіфанія. П’ять новин, які ви могли проспати
Спокійно цілився під башту ворожого танка і сам собі подавав команди. Постріл — і танк спалахнув, за ним — другий, третій. Решта повернула назад. У бойовому донесенні про бій батальйону сказано: «Бій тривав дві години. Наші воїни вивели з ладу десятки танків». Це лише один епізод з бойових дій бійців ї гірської стрілецької дивізії полковника І.
Шепетова, які знищили 78 танків і гармат, 36 кулеметів, понад мотоциклів, навіть, два літаки. Міклей 2 серпня року він був поранений у бою поблизу Красногірки. Помер від тяжких ран на руках красногірських жінок. Міклею присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Шепетов Іван Михайлович з перших днів Великої Вітчизняної війни на фронті, де командує ю Вінницькою гірськострілецькою дивізією а армія, Південний фронт. Дивізія в кінці липня і на початку серпня року вела бої на території Кіровоградської області.
За блискуче проведені бої біля Голованівська та Первомайська, за прорив німецького оточення 15 серпня на станції Грейгове поблизу міста Миколаєва І. Шепетову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Клуб знайомств
В боях за рідну Україну генерал Шепетов показав взірці вміння організувати бій, відваги та винахідливості. За прорив 8 жовтня року німецького оточення біля Білоцерківки і Темрюка північніше Мелітополя, за прорив 20 листопада того ж року німецької оборони під час наступу під Ростовом дивізія була перетворена на у гвардійську Вінницьку стрілецьку дивізію. Це була перша і єдина гвардійська дивізія на Південному фронті і в Україні, а генерал Шепетов — найбільш яскрава фігура серед радянських воєначальників першого періоду війни.
У травні року а гвардійська дивізія в трагічній битві південніше Харкова потрапила в так званий Барвінківський котел. Після важких кровопролитних боїв наші армії були оточені і розбиті.
Лише 26 травня війська ї армії отримали запізнілий наказ на вихід з оточення. При прориві біля села Іванівка генерал Шепетов був контужений розривом снаряда, поранений і у важкому стані потрапив у полон. Відмовившись співпрацювати з німцями, був направлений у Флоссенбурзький табір. Саме тут у січні року генерала І. Шепетова розтріляли. Йому було лише 41 рік. Підпільники —гордість краю Ще про один подвиг оповідають у Красногірці.
У роки війни тут діяла підпільна організація «Спартак». До неї увійшли учні місцевої школи.
У серпні го молодь Красногірки і Манжурки прийняла бойове хрещення. Відгримів запеклий бій. У полі, біля полукіпків пшениці, лежали вбиті й поранені бійці. Спочатку про це дізналися дівчата з Манжурки. Разом із жінками вони перевели й перенесли поранених у приміщення, надали їм першу допомогу, забрали по домівках.