Він оспівав у своїй малій і великій прозі ратні і трудові подвиги, уславив рідну Таврію, неозорі степи, Дніпро, море Таким людям, як Юрій Голобородько, з дуже тонкою, надмірно чутливою і складною, щирою і довірливою душею, важко було збагнути злобний і жорстокий, підступний і брудний світ, бо через його зболену душу і серце протікала музика світу, краси, болю й любові, віри і надії, які він щедро передав нам у спадок для щасливого майбуття. У своєму ювілейному вітанні з нагоди річчя Ю. Голобородька Леонід Куліш так писав про ювіляра: «Скільки його Ю.
Голобородька пам'ятаю, стільки й бачу схиленим над письмовим столом, із рюкзаком за плечима у мандрівках по рідному краю, в тихих архівних кімнатах, заглибленим у пожовклий від часу манускрипт. І ті мандрівки, ті ненастанні пошуки фактів із минувшини та призабутих сторінок нашої сучасної історії степової сторони не минають даремно, не залишаються на сторінках записників, а лягають на папір схвильованими сповідями-роздумами, хвилюють читачів Голобородько приступив на межі років. Відтоді він як прозаїк розкрився в усіх основних прозових формах. За понад сорок років письменницької діяльності звертався до ліричної мініатюри, оповідання, повісті, новели, роману.
Новини | ЛОДА/LODA – Львівська обласна державна адміністрація
Оповідання Ю. Голобородька регулярно друкувалися в багатьох провідних українських часописах: «Вітчизна», «Дніпро», «Київ», «Донбас», «Ранок» Перші твори молодого письменника були присвячені учителям, їхнє життя йому добре було відоме. І перші книжки мали промовисті назви «Вчителю наш дорогий» та «Обрії пахнуть вітрами». У першій книжці виписано образи українських учителів від початку XX до х років ХХІ століття, зображено різні психологічні та морально-етичні ситуації, що траплялися у житті і діяльності педагогів, відтворено стан і учнівська психологія.
Автор вдало зображував душевні переживання, тривоги, притаманні учительській натурі, свідомості, розумінню широти життя, змалюванню романтичної поетики: таврійської природи: степу, Дніпра, лиману, плавнів. Друга збірка «Обрії пахнуть вітрами» складається з оповідань і ліричного циклу «Таврійські етюди» про долю людей і природи таврійського краю — однієї із домінантних у творчості письменника. М'яка лірична наснаженість книжки підкреслюється ліризмом назв більшості з її оповідань: «Обрії пахнуть вітрами», «Такі лункі удари серця», «Букет пролісків», «Мій приятель Жан» Оповідання «Мій приятель Жан», яке по праву вважається одним із художньо найсильніших у малій прозі майстра, пронизане рисами автобіографізму, низкою спогадів і сцен із життя «остарбайтерів"- робітників походженням із Східної Європи, яких примушували працювати на підприємствах та у сільському господарстві Німеччини й Австрії у роки Великої Вітчизняної війни у німецькому таборі.
Лаконічно і виразно автор розповідає про дружбу й взаємопідтримку юних, ще зовсім молодих людей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах. На початку оповідання він мальовує портрет Жана, описуючи його на фоні виснажливої роботи серед старших юнаків у таборі: «Він з'явився, коли, обдираючи шкіру на плечах, ми тягли важкі дрючки, — невеликий, худенький, із сіруватим від постійного недоїдання обличчям, на якому блищали чорні, кольору спілого терену, очі.
Йому було не більше, ніж нам, — шістнадцять, а може, й сімнадцять літ». Оповідання побудовано письменником, як низка спогадів і рельєфно виведених сцен. Жан розповідає про довоєнні роки, про загибель старшого брата у бою з німцями, про своє перебування у концтаборі, про переживання персонажа-оповідача від цієї зустрічі з незнайомими однолітками, доля яких звела в концтаборі.
Центральним у змалювані мужнього і вольового світу Жана став епізод, коли він ризикував своїм життям заради українського юнака-товариша: «…Рашке підскочив до мене, вдарив носком черевика під бік, замахнувся кийком. Він захлинувся від люті. Жан стрибнув до нього, вихопив кийка. Робітники стали навколо нас кільцем. Рашке озирнувся: — Більшовицька бандо! Союзники у Франції, а росіяни на Віслі. Рашке закричав: — В Аушвіц! Пропадеш, як собака! Він простяг руку вперед. Хлопці розступилися, і він вискочив геть. В Освенцім Жан не потрапив, бо стрімко насунулися події, що перевернули наше життя».
Втеча друзів із табору обертається смертю одного із них. Жана я знайшов у лісі. Він лежав під сосною на м'якій подушці з хвої, густо припорошений снігом, що осипався з гілля. Збоку притулилася його гвинтівка. Автоматна черга кривавими слізьми закипіла на грудях. У широко розкритих чорних очах німотно застиг спалах радості: може, в останню мить він бачив свою далеку батьківщину, на яку так хотілося йому повернутися?
З глибин пережитого (Про Юрія Голобородька)
Хто скаже Героєм нового твору стала реальна особистість — херсонець Георгій Опанасович Веретеник, який у роки війни служив розвідником. У повісті автор зображує формування характеру юного розвідника і такі його риси, як наполегливість, твердість волі, впертість, здатність до ризику, фізичну й психологічну зрілість, самовідданість розвідницькій справі. Життя розвідника — це життя в екстремальних і надзвичайно складних психологічних ситуаціях. Автор простежує стосунки непересічної особистості — Жорки Веретеника з добою, в якій йому доводиться жити і виживати.
Усі поспішали, боячись потрапити в оточення. А тепер коли-не-коли візок із домашнім скарбом стрінеться і зажурені люди на нім. Видно, не встигли вибратися, наткнулися на німців, які, переправившись біля Каховки, пішли прямо на Крим. Проводжають його, Жорку, довгими поглядами. Часом хтось запитає: — Ти куди, хлопче? Вже німці в Херсоні Кажуть, вони біля Дніпра Тепер все одно Повість написана живою мовою, з широким використанням розмовної лексики, що посилює достовірність зображуваних художніх подій.
До тема війни, мужності народу у цей період, вияви звитяги, героїзму, самовідданості рідній землі Юрій Голобородько звертається і в документально-нарисових збірках: «Вкарбовані у вічність» у співавторстві , «Герои твои, Херсонщина» у співавторстві, російською мовою та у соціально-психологічній повісті «Зостанеться в серці назавжди». В останньому творі «Зостанеться в серці назавжди» мова йде про мирне і ратне життя ветеранів Великої Вітчизняної війни, їхні радощі та надії, зболені тіла і негаразди. Головний герой повісті — колишній зв'язківець Павло Йосипович Сахно.
Тема твору — це спогади Сахна про тяжкі фронтові роки, друзів-однополчан і фізичний біль, який не затихав із роками; роздуми про мирне життя, дітей та їх долю. Надто вразливим був спогад, болісних струн душі торкався, зачепив їх так, що зазвучали вони сумовито, журно. Людські діти сім'ї позаводили, дітей мають А він Наче дурник, сміється: «Моя ще не виросла Мирне життя героїв, праця на землі та в школі у уроках, спогади про початок війни та битви за Севастополь і Сапун-гору, під Новоросійськом, на Кавказі, втрати бойових побратимів і поранення, стійкість духу — все це знаходимо на сторінках повісті, бо несли ветерани в своїх серцях віру в перемогу, надію на краще: «— Ні за чим не жалкую, — сказав Кривоніс.
Я повернувся в рідний край, працював, учився в вечірній школі, заочно — в технікумі, здобув людську шану і повагу. А це багато в житті важить. І в сімейному житті щастя в мене склалося: зустрів добру і порядну дівчину, котра мене розуміє і глибоко поважає, народила мені двох синів-соколів. То ж, як бачите, — не до скарг Перед нами постає образ працьовитої людини, Павло Йосипович Сахно — дбайливий батько, чудовий товариш, який усе життя був у роботі, у полі, у степу: » Старався, поспішав, душею колгоспним справам віддавався.
Так і пролетіли роки, мов журавлі в осінньому небі І Сахна направляють у шпиталь, де він зустрічається з різними людьми, їхніми долями, ставленням до обраної роботи. Йому пасує душевність лікаря Федора Максимовича і вражає байдужість, неуважність до хворих лікарки Тамари Леонтіївни.
Павло Йосипович був подивований. Як-то лікар без душі?
Клуб знайомств
Він прощав їм недбалість, відлюдкуватість. І ніколи на думку не спадало, що причиною такої поведінки лікаря може бути помилково обрана професія. Зовсім інше відношення усі хворі ве-терани бачили від Федора Максимовича, який все зробив для того, щоб «врятувати» і не чикрижити коротульку Павла Йосиповича».
- Знайомства для Підлітків?
- найкращі послуги знайомств в Підгородне Україна.
- Україна | Культура та освіта | Новини — mistaUA;
- Ви абонент lifecell?.
- .
- найкращі послуги знайомств в Рубіжне Україна!
- .
Головний лейтмотив повісті виражений словами П. Сахна: «Людина завжди повинна відчувати свою потрібність А виписуючись із шпиталю, Павло Йосипович Сахно радить юній Тані — медичній сестричці: « — Ти, дочко, своє діло роби чесно, людей поважай! І буде твоя дорога рівною і світлою, зазнаєш на ній багато радості!
Як і в інших творах про війну, тут із глибокою переконливістю показані сила і чистота фронтової дружби, краса вірності у подружньому житті, високі морально-етичні принципи тих, хто виборов для нас мирне сьогодення. Герої твору у думках і вчинках сповнені життєствердного, оптимістичного звучання, і це своєрідний пам'ятник тим, хто поліг у найжорстокішій із воєн, хто проніс до наших днів своє зранене і зболене тіло, хто дбав про державу і дітей, хліб на столі і достаток у домі та мирне небо сьогодення. У році з теплим ліричним струменем зазвучала збірка автора «Таврійські пастелі» , що побачила світ у видавництві «Таврія" Сімферополь та збірка «Безсмертники», котра вийшла друком у херсонському видавництві «Чиста криниця».
Перша книжка складається з шести оповідань ліричної тональності: «Цей осінній дощ», «Дорога ніколи не кінчається», «Жовте листя серед літа», «Сніг у листопаді», «На господарстві», «Іскри Чумацького Шляху» та двадцяти п'яти етюдів :"Краплини голубого дощу», «Вода із зоряної криниці», «Понад лиманом», «Зелене диво», «І море, і чайки Кожне оповідання, новела чи етюд цієї збірки — це романтична і пластична поезія у прозі, бо це суцільний пейзаж, майстерно виписаний письменником, чутливим до соціальних проблем суспільства, який раптом віддався замилуванню природою.
Чи не дивно?
Популярні товари
А, можливо, це не так? І в картинах природи зашифровано ще якийсь зміст, пізнавальне і виховне значення? Щоб знайти відповідь на ці питання, варто дослідити бодай одну-дві новели, замальовки в комплексі — її творчу історію як і про що писалася, для чого , образну систему, суспільну значущість. У цих невеликих за розміром творах вражають надзвичайна поетичність сприйняття природи письменником, несподіваність і яскравість його образного мислення.
Природа дає героям творів естетичну насолоду, її гармонія, лінії, барви надихали Майстра слова на натхненні рядки, що потім яскравими картинами входили у його твори, але кожного разу — це було нове відкриття. Дійові особи — це символи його особистих почуттів, переживань. Зумовлені вони чинниками не тільки внутрішніми, а й зовнішніми — природними і соціальними. Через картини природи письменник ніби зазирає в душу людини, щоб зрозуміти, чим ця людина живе і на що сподівається; як формуються певні життєві ідеали, характери, вчинки, світосприйняття.
Оптимізмом життя людини і природи пройняті «Таврійські пастелі». Майстерність, з якою це робить Ю. Голобородько, зумовлює безмежне пізнавальне і виховне значення його творів. Вони сприяють формуванню особистості, свідомості підростаючого покоління, вихованню їх національних почуттів, становленню характеру. Такі твори формують ідеали, світогляд, виховують людину-гуманіста, громадянина, патріота; розвивають естетично, допомагають виробляти художні смаки, спосіб мислення і ті моральні цінності, що так бережливо передаються з роду в рід через слово, портрет, пісню, мову, вчинок, пейзаж До книжки «Безсмертники» увійшло п'ятдесят гранично стислих, насичених експресивними порухами, пейзажними малюнками, акварелей — оригінального різновиду поезій у прозі: «Льодохід», «Чорна буря», «Білий полон», «Царство неполоханих птахів», «Ніч у серпні», «Скіфська баба», «Безсмерт-ники», «Квіткова замрія», «Біла чарівність» тощо.
- Відділ роботи зі зверненнями громадян:.
- Краєзнавчий музей запрошує на знайомство з пінгвінами;
- Інтернет сайти знайомств чоловіки поруч Камянка-Бузька Україна.
- Account Options.
- оголошення про знайомства в Горішні Плавні Україна.
- Культура та освіта Україна.
- Графік роботи:.
Досліджуючи творчий доробок свого батька-письменника, його син Ярослав Голобородько — науковець писав: « Це варіація ліричної прози, де майже відсутня фабульна дія, проте наявна дія душі, почуттів автора-оповідача й персонажів, що його оточують, надихають, непокоять, поглиблюють. У цих книжках письменник виявив себе як проникливий чутливий прозаїк, який тонко і трепетно фіксує ліричні настрої своїх персонажів, мелодійні візерунки навколишнього життя, єднання людини будь-якого віку і життєвого досвіду з природою».
Для спрощення цієї процедури, Вам буде надіслано смс із зазначенням формату введення свого ніка та адреси відправки.