Відтак, погляд на "Правий сектор" наляканого й обвинуваченого у всіх гріхах Південного Сходу - батька Януковича - виявився досить передбачуваним. Однак великий відсоток громадян так і не зрозумів, що він побачив у мікроскоп, як і через лінзу TБ-екрану.
- Ді-Джингл | Київстар?
- Південний Схід: гілка дерева нашого.
- Секрети стародавнього Львова.
- знайомства з людьми похилого віку в Дрогобич Україна;
Показовий і той факт, що переважна більшість громадян, які населяють Південний Схід, не бачать у хлопцях із "ПС" провокаторів, котрі діють в інтересах Росії. Очевидно, зберігаючи лояльність до Росії. Хоча ланцюжок дій "ПС" та його лідера неодноразово на цю обставину натякав: таємна зустріч Яроша з Януковичем у день смертей, про яку мовчок, доки ЗМІ не розсекретили; штурм ВР; рейди бійців у регіонах з автоматами напереваги як своєчасний привід для жалісливого сусіда розповісти світу про безчинства в Україні "бандерівців", TБ-анонси марш-кидків на Донбас, що підкидали дров у вогонь І в цій історії не важливо - купили "Правий сектор", використали et cetera.
Важливо, чому він підігравав. Ці запитання до "ПС", як і багато інших, залишаються відкритими.
Миколаївка (Великолепетиський район)
Чотиристороння зустріч у Женеві довела реалістичність приказки "Війна - фігня, головне - маневри". Стягування російського угруповання до кордонів України дозволило Заходу забути про факт анексії Криму. Так загроза вбивства відвертає увагу від скоєного зґвалтування. Крим у женевському документі не згадується. Але в Україні про нього не забули…. Вісім областей Південного Сходу - всі сусіди Криму. Хто - географічний; хто - ментальний.
Думка сусідів про те, що сталося з українським півостровом, розділилася рівно навпіл. Ввічливе ставлення до "ввічливих людей". Таким чином, у п'яти областях переважає точка зору - "незаконна анексія Росією". У трьох - "вільне волевиявлення жителів Криму". Водночас у всіх областях більше половини опитаних вважають, що за втрату Криму відповідати повинна центральна влада України - в. Синдром помилкової компетентності, що дозволив окремим із цих людей самовпевнено погодитися й зайняти високі посади; нерішучість і безвідповідальність, перенесена у владні кабінети зі сцени Майдану; прагнення догодити Заходу, який виснув на руках і без того млявої влади, щоб уникнути ситуації, коли б країнам ЄС і США довелося зіштовхнутися з Росією, - ці та низка інших причин привели до успішної реалізації путінського плану в Криму.
Влада виявилася нездатною придушити загрозу в зародку. Ті самі помилки з тих самих причин повторилися на Сході країни. Це наша одвічна миролюбність. Нічого подібного. Жителі прикордонної області не хотіли війни, а хотіли професійного й виваженого точкового вирішення проблеми. Вони чекали, що держава дасть відсіч тим, кого, нагадаємо, більшість жителів Херсонщини вважає агресором.
Не дочекалися. Адже навіть ті можновладці, які намагалися відсіч ініціювати, на першому ж засіданні РНБО полягли смертю "любих моїх"…. Хтось вважає, що могли, але не відстояли; хтось - що Крим спровокували скасуванням закону про мову. І через ці моменти так злиться на українську владу, що делегує лише кожного п'ятого для підтримання позиції, згідно з якою відповідальна за втрату Криму Росія.
Однак, беручи до уваги неготовність ядерних країн-гарантів відстоювати територіальну цілісність України, - відсоток міг би бути й вищим. При цьому відчуття областей неоднорідні. Водночас, відповідаючи на запитання "Чи згодні ви з твердженням, що в Україні обмежуються права російськомовного населення? Причому якщо відсоток по областях і коливається, то однаково не виходить за рамки більшості впевнених: права російськомовних громадян в Україні не порушуються. Хоча можна співвіднести ці цифри з тими, які наведено вище.
Що побічно може вказувати на справжні відчуття людей. Цифри також помітно нижчі, ніж "обмежених у правах". У всіх областях.
Законодавство України
На Південному Сході вірять у можливість відкритої агресії з боку росіян. П'ята частина опитаних вагалася з відповіддю. Там вони можуть спостерігати за результатами вторгнення в бінокль Є пожива для роздумів для того, хто не знає відповіді на запитання, чи готовий він воювати за Донбас і де для нього починається Україна. А ті, хто планує політику держави на Південному Сході, повинні усвідомлювати, що в цих регіонах чимало з тих, хто вважає себе політичним українцем і розраховує, що держава його захистить, не готові захищати себе самі.
Характерно, що в кожній з восьми областей з урахуванням поправки таких приблизно третина. Чи є ці дані додатковим аргументом для тих, хто пропонує мало не добровільно відмовитися від Південного Сходу заради збереження решти? По-перше, Батьківщина має починатися з першого прикордонного стовпа.
Ді-Джингл | Київстар
Якщо думати інакше, Батьківщини не залишиться зовсім, самі можемо не помітити. По-друге, хто сказав, що Крим або Донбас - мета Путіна? Судячи з усього, це - засоби. По-третє, той, хто уникає опору, притягує поразку. По-четверте, державу має захищати кожен, хто вважає її Батьківщиною. А Батьківщина - це, крім іншого, всі, хто її любить і готовий захищати. А таких на Південному Сході чимало. Мало, скажете ви?
Так, негусто. Тим більше, що далеко не всі, хто готовий, справді вийдуть. Деякі з них, коли щось станеться, можуть залишитися вдома.
Південний Схід: гілка дерева нашого
Інші - взяти в руки зброю, якщо відчують себе повноцінною частиною Батьківщини. Ми тільки тепер починаємо за великим рахунком розуміти, що це таке. А справжніх бійців, на жаль, завжди небагато. Питання в тому, які вони. І за що воюють. І це треба розуміти тим, хто говорить про "купку сепаратистів".
Ні, не купка. Але й не весь Донбас. І вже тим більше, не весь Південний Схід. Цю цифру також мусимо тримати в голові. Серед потенційних зрадників а як їх іще назвати, навіть якщо вони підберуть для себе інше слово? Війна, навіть така дивна, як ця, неоголошена, неминуче ділить населення на патріотів, зрадників і конформістів. Кількість яких може змінюватися. Залежно від політики держави. Від її наявності хоча б Готовність воювати чи не воювати можна спробувати виміряти ще одним запитанням- "Що може змусити вас узятися за зброю?
І тут ми стикнемося з цікавим феноменом. У Донецькій області, наприклад, варіант відповіді "Загроза вашому регіону з боку Росії" набрав Усе, загалом, просто. У переліку пріоритетів загроза регіону поступається іншим потенційним ризикам. Це найважливіше для всіх жителів Південного Сходу - від Херсонщини до Луганщини. І тут уже відмінності очевидні. Відчуйте різницю ті, хто звик ставити ці вісім регіонів через кому.
Не ідентифікувавши власних страхів і тривог, неможливо їх побороти і сформувати адекватну викликам позицію. Викликів же у постреволюційної України, що тріщить по швах, виявилося достатньо. Як, утім, і в кожної її частини. І тут слід розрізняти страхи партійні й людські. Партія регіонів, приміром, рятуючи країну чи себе? Ну, боріться, може, за допомогою женевської трійки й поборете. А люди? Бо влада слабка, міліція деморалізована, а вулиця озброєна.
Бо суспільного компромісу не знайдено. А протиріччя між Заходом і Сходом під впливом зовнішніх провокацій загострилися як ніколи. Бо західні кредити нова влада ще мусить заслужити. Бо в Європі їхня продукція мало кому потрібна.
А якщо Кремль закоркує український експорт, без роботи залишаться шахтарі, металурги, овочево-фруктові фермери та ін. І, схоже, не тільки в Києві, а тепер і на своїх вулицях. Бо прем'єр із міністрами приїхали до них поговорити за день до початку масових сепаратистських провокацій у регіоні. А так - ніхто не їхав і не говорив. І чим, питається, страхи простих жителів Південного Сходу так відрізняються від тривог жителів Заходу і Центру?
Ну, крім тісних економічних зв'язків із Росією.